20 серпня 2021 13:10

Дехто з них шукає зниклих людей або навіть домашніх тварин. А дехто може незаконно за вами стежити чи «пробивати» ваші персональні дані в «чорних» базах. Діяльність приватних детективів в Україні неврегульована, тому деякі «українські голмси» оформлені як охоронці чи взагалі займаються розслідуваннями на власний страх та ризик. Ще на початку року Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт про приватну детективну діяльність. Мовляв, найголовніша мета — позбутися шахраїв у цій сфері та зробити її більш контрольованою. Це далеко не перша спроба парламентарів «врегулювати» детективів. Кілька попередніх закінчувалися нічим, а 2017 року Петро Порошенко навіть ветував подібний закон. Самі ж детективи оцінюють такі ініціативи депутатів неоднозначно.Чим саме займаються в Україні приватні детективи, скільки коштують їхні послуги та хто і навіщо хоче їх контролювати — в нашому матеріалі. 

Чим займаються «українські голмси»? «Дозволено все, що не заборонено законом», — каже нам Сергій Гида, колишній працівник карного розшуку, який понад 12 років займається приватною детективною діяльністю. Він є також головою Асоціації приватних детективів України. Гида каже, що хоч наразі детективна діяльність в Україні й не врегульована, але працювати в межах закону це не заважає. «Будь-хто, хто бажає займатися приватним розшуком, нічого не порушуючи, може сьогодні зареєструватись як приватний підприємець із економічним видом діяльності “проведення розслідувань”, сплачувати податки, вести комерційну діяльність. Або взагалі не реєструватися, створити сайт і на власний страх та ризик займатись у приватному порядку розшуком та розслідуваннями», — каже Гида. Погоджується з ним і Руслан Болгов, який також більш як 12 років займається приватною детективною діяльністю.

«Нема закону, отже, ми незаконні — це маячня. Оскільки в когось є юридична фірма, у мене є ФОП. Усе оформлено, ми сплачуємо податки. Крім того, є ще й назва професії. Тобто це найсмішніше — в нас є КВЕД і професія, але нема закону», — каже Болгов. Обидва кажуть, що найчастіше до них звертаються з проханням розшукати людей.«Я співпрацюю з журналістами, наприклад програмою “ДНК”, і багатьох людей знайшли завдяки моїм розслідуванням. Перевірка контрагентів — це теж велика зона відповідальності. Перевірка людей перед тим, як узяти на роботу. Також співпрацюю з поліграфологами, спеціалізуюся на приватних розслідуваннях щодо шахраїв, співпрацюю з поліцією щодо виявлення педофілів», — розповідає Руслан Болгов. Він додає, що звернення через сімейні конфлікти теж бувають, зокрема — перевірка на вірність. Але запевняє, що це дуже малий відсоток. «Хто кому зраджує — це найчастіше завершується на етапі консультацій. Ми пропонуємо звернутися до поліграфолога або сімейного психолога, з якими ми також співпрацюємо. Так це швидше розв'язує проблему», — додає Болгов. Він разом із колегами створив громадську організацію «Асоціація приватних детективів». «У нашої асоціації є реєстр, але туди входять лише її члени, ми можемо відповідати тільки за них. Звісно, є й поза асоціацією порядні детективи, але єдиного їх реєстру наразі немає», — розповідає Руслан Болгов. У комітеті з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради кажуть, що, за неофіційною інформацією, в Україні налічується понад 2 тисячі приватних детективів. Але конкуренції в цій професії практично не існує, каже Сергій Гида. «Ринок як такий не сформований, робота не постійна, і в більшості випадків клієнту необхідно витратити багато часу, щоб знайти професійного виконавця. Точних даних, скільки людей в Україні займаються цією діяльністю, немає. В більшості випадків це колишні працівники силових структур, які мають професійний досвід і зв’язки. Але через плинність кадрів у державних органах зв’язки втрачаються, і вони швидко залишаються в професійному вакуумі», — каже Гида.

Прибуток у цій галузі, як розповідають нинішні приватні детективи, є доволі нестабільним. «Це може бути вигідно завдяки контрактам із компаніями. Але щоб дійти до цього рівня, треба дуже добре попрацювати. У будь-якому іншому випадку це робота від замовлення до замовлення. Тому в багатьох детективів є й інший заробіток. Я, наприклад, працюю ще й начальником внутрішньої безпеки в охоронній фірмі, у мене ще свій спортивний зал — я викладаю айкідо. Хоча є такі детективи, які живуть лише цим. У них є клієнтура, яка набита роками», — розповідає Руслан Болгов. «Усе залежить від досвіду роботи та того, який час детектив працює. Основний дохід від постійних клієнтів нічим не відрізняється від будь-якого бізнесу. Хоча вартість послуг — не для середнього українця», — каже Сергій Гида. Середній прайс за послуги детективів такий:

Але всі ціни індивідуальні та можуть комбінуватися, каже Руслан Болгов. 

Ринок «пробиву»

Конституція України гарантує нам право на свободу та особисту недоторканність. Зокрема гарантується таємниця листування, телефонних розмов, кореспонденції, а винятки може встановлювати лише суд. Закон захищає нас і від втручання в наше особисте й сімейне життя. Право на недоторканність регулюється й нормами Кримінального, Цивільного та Сімейного кодексів. Але чи не суперечить цим положенням діяльність детективів? Експерт із конкурентної розвідки Дмитро Золотухін наголошує, що оперативно-розшукова діяльність, згідно з законом, має залишатися тільки державною прерогативою. Однак про це не завжди пам’ятають. «В Україні, як і в Росії, існує "ринок пробиву" (від російського “пробивать” — ред.) — це цікава й брудна галузь. Грошове вираження цього ринку оцінити неможливо, оскільки він увесь у тіні. Але в Україні можна придбати практично будь-які персональні дані», — каже Золотухін. Він також підкреслює, що саме цей «ринок» дозволив з'явитися й багатьом журналістським розслідуванням. Але якби права особи на приватність ретельно захищали, то дехто з журналістів міг би втратити роботу або навіть відсидіти кілька місяців у тюрмі за порушення приватного простору. «Однак, на щастя для журналістів, врегулювати цю сферу не так і просто», — каже Золотухін. Один з авторів законопроєкту про приватну детективну діяльність В’ячеслав Медяник упевнений, що подібних порушень можна буде уникнути. «Ми будемо ставити запобіжники. В залежності від того, яке міністерство буде над ними, воно й контролюватиме їхню діяльність. Якщо буде втручання, то буде, по-перше, відповідальність, а по-друге — скасування свідоцтва»,— каже Медяник. А от колишній керівник Управління з боротьби з організованою злочинністю Валерій Кур бачить загрозу в іншому — такими структурами зможуть користуватися недобросовісні експравоохоронці та проросійські сили. «Наприклад, сьогоднішня так звана опозиційна партія Медведчука-Рабіновича є ворожою п’ятою колоною. Маючи старі корупційні зв’язки, ця партія створює свій силовий блок, використовуючи в тому числі й законодавчо дозволені форми у вигляді охоронних, детективних агентств. І це дуже нагадує часи приходу фашистів до влади в Німеччині та створенні штурмових загонів. Вони закуповують найновішу апаратуру, набирають туди колишніх правоохоронців, а іноді діючих. Тобто — ти там працюй, а отримувати будеш тут. Такі речі — дуже небезпечний інструментарій», — каже Кур.

Спроба №...

Говорити про детективну діяльність та її узаконення в Україні почали ще наприкінці 1980-х, розповідає нам Валерій Кур.«Це тоді було щось нове і майже всім подобалось. Усім, крім Міністерства внутрішніх справ. Чому? Тому що це все ж таки монополія. Держава завжди, а тим паче в ті 90-ті роки, із ревнощами ставилася до того, що ще хтось, окрім неї, матиме можливість проводити слідчо-оперативні заходи. Маючи монополію, легше диктувати умови», — каже Валерій Кур. Тоді все завершилося лише створенням охоронних структур.«Але ж і вони здебільшого лежали під “дахом” силовиків — МВС. Чому? Ну от є якийсь начальник, здебільшого корупціонер, на жаль. Він створює структуру і, використовуючи частину своїх повноважень в МВС, бере величезні замовлення під себе», — каже Кур. Безуспішні спроби узаконити приватну детективну діяльність робили й депутати 4-го скликання. А втім, серйозніше просунулися в цьому у 2017 році й винесли законопроєкт на голосування до сесійної зали.Але тодішній президент Петро Порошенко його заветував — нібито через те, що перелік видів детективних послуг суперечив іншим законам. Але подейкували, що цю думку сформувало МВС, яке протидіяло ухваленню документу. Подолати вето парламентарі не змогли, тому закон було відхилено.Верховна Рада нового скликання знову взялася за розробку документу й уже цьогоріч спромоглась ухвалити його у першому читанні. Серед ініціаторів — комітет із правоохоронної діяльності, який очолював нинішній міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. Він наголошував, що приватні детективи, по суті, вже існують, але важливо їх узаконити.«Проблема у тому, що ті люди, які називають себе "приватними детективами", такими не є. Це частково співробітники охоронних структур, частково адвокати, частково пенсіонери з правоохоронних органів, які не несуть жодної відповідальності перед замовником», — розповідав Денис Монастирський.Один з авторів законопроєкту, член комітету В’ячеслав Медяник наголошує на тому, що саме відсутність контролю над цією сферою діяльністю — найбільша проблема, якої потрібно позбутися.«Ухвалення цього законопроєкту дозволить поставити такий вид діяльності під належний контроль держави. Його мета — створити умови та механізми для роботи приватних детективів у законодавчому полі. Усі ті, хто називає себе детективними агентствами, на сьогодні відкрито працюють поза законом», — каже Медяник. 

Що змінить закон?

 Експерт Дмитро Золотухін наголошує, що ринок приватної детективної діяльності вже фактично існує. «Я б порівняв законопроєкт про детективну діяльність з аналогічним про легалізацію медичного канабісу. Власне, ринок існує та нікуди не дінеться. Тобто якщо людина шукатиме наркотичні препарати, щоби полегшити страждання своєї дитини, то вона їх придбає за будь-яку ціну, порушуючи закон. Те саме й детективна діяльність», — каже Золотухін. На його думку, ухвалення закону може зробити ринок більш цивілізованим і змусити людей платити більше податків у бюджет. Також новий закон міг би допомогти відсіяти шахраїв. «Вони, звісно, залишаться, але підуть у тінь, і буде жорсткіший контроль у цьому напрямі. Буде реєстр, свідоцтво. Буде чітке розуміння — хто може стати детективом, хто це буде контролювати, у нас будуть певні права», — каже детектив Болгов. Також інший статус отримає й інформація, яку збирають детективи. «Сьогодні вона не може бути доказовою базою в суді. Закон це змінить», — каже депутат та співавтор законопроєкту В’ячеслав Медяник. Документ має закріпити на законодавчому рівні слова «детектив» і «детективна діяльність». Щоб стати приватними детективами, треба буде мати вищу юридичну освіту або вищу освіту за спеціальністю «правоохоронна діяльність», 3 роки стажу роботи в галузі права або правоохоронної діяльності, пройти спеціальне навчання. Детективом зможе називатися лише той, хто отримав відповідне свідоцтво та внесений у реєстр.Не зможе стати детективом той, хто має судимість або перебуває на обліку в психоневрологічних або наркологічних установах. Також не можна буде поєднувати роботу детектива з роботою в органах державної влади, військовою службою, нотаріальною та судово-експертною діяльністю. Також законопроєкт визначає перелік послуг, які може надавати приватний детектив:

• — збір і дослідження інформації для розгляду справ у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному судочинстві;
• — вивчення ринку, пошук і збір інформації з відкритих джерел;
• — з’ясування біографічних та інших даних стосовно окремих громадян (за їхньої письмової згоди);
• — пошук людей;
• — спостереження за поведінкою неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних або осіб з інвалідністю на замовлення їхніх законних представників;
• — розшук майна і тварин;
• — виявлення фактів незаконного збирання інформації;
• — виявлення фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності та недобросовісної конкуренції;
• — пошук боржників;
• — захист інформації;
• — перевірка інформації, яку страхувальник надає страховим компаніям.

«Зрозуміло, що закон потрібен, щоби були чіткі правила. Але від того, який він матиме вигляд, залежатиме перспектива розвитку галузі. Тобто чи піде вона в тінь. чи буде розвиватися на державному рівні», — каже детектив Сергій Гида. «Ліцензія нам не потрібна, — вважає Руслан Болгов. — Ліцензувати що? Зброї нам не треба, доступу до якихось секретних баз — теж. Нам необхідне посвідчення. Було б добре, щоб нам відповідали на запити, як адвокатам, щоб була можливість співпрацювати з тією ж поліцією».

Конкуренти поліції?

 Експерт Дмитро Золотухін наголошує на двох сторонах одного закону. «З одного боку, це є прекрасною альтернативою послугам правоохоронних органів. Зокрема, коли зникають діти чи навіть домашні тварини. У мене в стрічці впродовж останнього тижня одна жіночка безтямно шукає свою німецьку вівчарку Льоню й обіцяє за нього 5 тисяч євро, бо це член сім'ї. Поліція шукати її не буде. А детективи за гроші залюбки обійдуть усі притони з опитуваннями про песика, — каже Золотухін. З іншого боку, на його думку, коли держава ділиться монополією на свою функцію — оперативно-розшукову діяльність — це має такі самі загрози, як і легалізація зброї. Про те, що детективна діяльність мала б розвантажити слідчих поліції, казали й у комітеті з питань правоохоронної діяльності, даючи позитивний відгук про законопроєкт. А от керівник слідчого управління Національної поліції України Максим Цуцкірідзе заявляв, що вважає недоцільним, аби детективи підміняли собою правоохоронні органи. В Асоціації ж вважають, що приватні детективи можуть працювати навіть ефективніше за слідчих поліції. «Поліція працює на зарплату — незалежно від того, скільки справ вона розкрила. Детектив працює на свою репутацію. Якщо він не виконає умови або розірве договір — по-перше, йому просто не заплатять, по-друге — пошкодиться його репутація», — пояснює Руслан Болгов. Колишній очільник УБОЗу Валерій Кур переконаний, що узаконення детективної діяльності дасть можливість працевлаштуватися багатьом талановитим експоліцейським. «Скільки прекрасних професіоналів ідуть на пенсію явно не помирати, а ще здатні бути корисними, себе забезпечити. Це б дуже рятувало пенсіонерів, а також зменшувало б кількість злочинів», — каже він.

Мін’юст чи МВС? 

Ще одне питання, навколо якого точаться дискусії — яке саме відомство має контролювати роботу приватних детективів.«Під поліцією ми перебувати не маємо. Ми не зможемо тоді бути альтернативою. Інакше це буде контроль, поліція сказала — і все. Якщо ні — позбавили ліцензії», — каже Руслан Болгов. А от його колега Сергій Гида не вбачає особливого пріоритету в підконтрольності одному з органів. «Основним є те, щоб приватні детективи не перетворилися на ручний орган при тому чи іншому міністерстві. Наприклад, існує думка, що залежність від МВС перетворить приватних детективів на колишні добровільні народні дружини. І позбутись цього не можна буде, оскільки дозволи чи ліцензії видаватиме саме МВС. Тому більшість детективів виступають за приналежність до Міністерства юстиції. Хоча невідомо, які там можуть бути підводні камені», — каже Сергій Гида. Співавтор законопроєкту В’ячеслав Медяник розповідає, що обговорення щодо цього тривають. «Міністерство юстиції чи МВС — це буде визначатися на комітеті, і вже буде такий варіант, який підтримають народні депутати. Наразі це питання дискусійне», — сказав депутат. До того ж важливим є те, хто добиратиме детективів. Колишній начальник УБОЗу Валерій Кур вважає, що необхідно залучати міжнародних експертів. «Я б не довіряв нашим. Яким би він гарним не був, він у будь-якому випадку перебуває у конфлікті інтересів, на нього можна буде повпливати. Тому я б усе робив дуже відкрито, публічно, із залученням іноземців», — каже Кур. А втім, один зі співавторів документу В’ячеслав Медяник має іншу думку.«Я не думаю, що нам потрібні міжнародні спостерігачі. Той орган, який буде відповідати за видавання свідоцтва, і відповідатиме, у разі якщо вони будуть видані з порушенням. Коли буде ухвалене рішення, яке міністерство буде ліцензувати й контролювати, то всередині нього створять відділи, які цим займатимуться», — сказав нам депутат.

 А як за кордоном? 

Один із найсерйозніших доборів у сфері детективної діяльності — у Великій Британії. Там не можна просто відкрити такий бізнес і назватися детективом. Стати членом Асоціації Британських детективів можна, якщо є рекомендації з держустанов (поліції, кримінального чи міжнародного розшуку) та юридична освіта. Також треба скласти іспити на профпридатність. Ймовірно, що такий серйозний підхід пов’язаний із тим, що там приватні детективи можуть самостійно проводити кримінальні розслідування, затримувати злочинців і передавати матеріали до суду. У Німеччині приватне детективне бюро реєструють як установу, що займається підприємницькою діяльністю, і тут уже не в пріоритеті, щоб засновник мав професійну підготовку. 85% детективів Німеччини виконують замовлення переважно в галузі торгівлі й промисловості, 15% обслуговують приватний сектор. У Франції послугами приватних детективів часто користуються керівники й високопоставлені співробітники комерційних банків та страхових компаній. Французьке законодавство, на відміну від англійського та німецького, регламентує приватну розшукову та приватну охоронну діяльність окремо. В Іспанії приватна детективна діяльність також відмежована від приватної охоронної. Приватний детектив не може займатися діяльністю, яку виконують приватні охоронні агентства й, відповідно, навпаки.